Важно совсем не то, что пишут на заборах. Заборы и существуют для того, чтобы на них писали непристойности.(с) И.Порошин
И не надейся, радость моя пресветлая, что я туда буду ездить в одиночестве.
ЗАМКИ ТА ФОРТЕЦІ УКРАЇНИ
читать дальшеЛьвів (Жовква, Урич) – Ужгород (Невицьке) – Мукачеве – Хуст – Хотин – Кам'янець-Подільський (Скала Подільська) – Меджибіж – Тернопіль (Скалат, Теребовля, Бережани) – Кременець – Острог – Дубно – Луцьк – Олесько – Львів
Пропонований тематичний напрям туристичних маршрутів охоплює західну частину України і може бути запропонований шанувальникам переважно пізнавального туризму, яких цікавить, зокрема, оборонна (фортифікаційна) архітектура. Використовуючи довідкові матеріали по окремих об'єктах чи їх групах, туристи і туристичні організації можуть опанувати та організувати як окремі одноденні екскурсії, так і різні за тривалістю та тематикою маршрути з різних міст України.
Територія Львівської, Закарпатської, Волинської, Рівненської, Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької та Чернівецької областей відповідає вимогам створення таких маршрутів. Саме тут, у XIII-XVI ст., після татаро-монгольської навали, було найбільше населення, і для його захисту і захисту їх власників в цей період будуються фортеці і замки, культові споруди. На цій території розміщено багато інших пам'яток історії і культури, які можуть доповнити зміст подорожей і познайомити туристів з життям, історією, творчістю українського народу.
м. Львів
Древнє місто, перша писемна згадка по яке відноситься до 1256 р.
Заснував його галицький князь Данило і назвав на честь свого старшого сина Лева.
Найбільша оборонна споруда міста – Високий замок – був побудований у XIII ст. на Княжій горі (тепер гора Високий замок), а пізніше біля її підніжжя на рівному плато було побудовано і Низький замок. Але у XVIII-XIX ст. замки і фортеці втрачають своє оборонне значення і після руйнування Високого замку шведськими військами у 1702 р. він вже не відновлюється, а матеріал використовується для нового будівництва і мощення доріг. У 1804 р. перестає існувати і Низький замок. До нашого часу дійшли лише залишки південної стіни Високого замку.
За кількістю пам'яток архітектури різного часу і стилів Львів є другим в Україні. Найбільше представлена середньовічна архітектура і тому центральна частина міста, оголошена історико-архітектурним заповідником і внесена до "Списку світової культурної спадщини" ЮНЕСКО. Добре збережені культові споруди різних релігійних течій, житлова забудова, палацові й адміністративні будівлі, планувальна структура міста.
Історія міста і духовні цінності українського народу добре представлені в експозиціях численних музеїв, які розташовані теж переважно у центральній частині.
Розроблена і здійснюється екскурсійна програма "Львівська підкова" – яка знайомить місцеве населення і гостей міста з пам'ятками оборонної та палацової архітектури в Олеську, Підгірцях, Золочеві, Підкамені, Старому селі, Свіржі, Уневі.
м. Жовква (Львівської області)
У XVII ст. склалась регулярна планувальна структура міста, до оборонних споруд якого входив і замок. До його східної та північної башт примикали оборонні стіни, значна частина яких добре збереглась. Замок побудований у 1594-1606 рр., можливо, за планом архітектора Павла Щасливого – рідкісний зразок оборонних споруд рівнинного характеру.
Замок був осередком господарського, політичного і культурного життя міста та його власників, і з 1678 р. став королівською резиденцією Яна ІІІ Собеського. У замку служив батько Б. Хмельницького і деякі дослідники притримуються думки, що тут і народився Б. Хмельницький. У 1995 р., до 400-річчя від народження Б. Хмельницького, на стіні замкової вежі встановлено меморіальну дошку.
Численні пам'ятки архітектури входять до складу Державного історико-архітектурного заповідника. Крім замку і оборонних стін цікавими об'єктами є міська ратуша ХІХ-ХХ ст., житлова забудова XVII-XVIII ст., рідкісна за архітектурою синагога кінця XVII ст., костел Святого Лаврентія, 1604-1618 рр., Троїцька церква монастиря Василіан, 1612-1905 рр.
Неподалік Жовкви, у с. Крехів, розташована ще одна пам'ятка архітектури оборонного характеру – комплекс споруд монастиря Василіан, побудованого у XVII-XVIII ст.
с. Урич (Сколівського району Львівської області)
Урицький замок "Тустань" – унікальна в минулому фортеця Східної Європи, побудована на вершині природної скали. Сама будівля замку була дерев'яною, а його основа кам'яною. Замок існував у X-XIV ст. і контролював стратегічний торговий шлях на Угри. Після зміни торгових шляхів втратив своє значення і поступово зруйнувався.
Нині тут створено Державний історико-культурний заповідник, ведуться наукові дослідження, здійснюються спроби встановити зовнішній вигляд замку.
м. Ужгород
Адміністративний і культурний центр Закарпаття, старовинне місто, час заснування якого археологи відносять до VIII-IX ст. Вже у Х ст. тут була резиденція давньоруського князя Лаборця, який, згідно легенд, загинув у 903 р. у битві з угорцями. Починаючи з ХІ ст. західна частина Закарпаття з Ужгородом входила до складу різних держав і політичних утворень.
Будівництво ужгородського замку було здійснено у ХІІІ ст. на схилі вулканічної гори висотою до 30 м, на території давньоруського городища ІХ-ХІІІ ст. Замок є цінною пам'яткою середньовічної оборонної архітектури і побудований по типу західноєвропейських фортець.
До наших днів збережено п'ятикутну конфігурацію плану – тобто замок складався з п'яти бастіонів з оборонними стінами. Головною спорудою замку є палац, додатково захищений невисокою стіною з мостом, перекинутим через рів. Палац – кам'яний, трьохповерховий, з підвалом і внутрішнім двориком, а також чотирма кутовими баштами.
У внутрішньому дворику біля скелі було пробито колодязь глибиною 35 м.
Упродовж віків замок неодноразово перебудовувався і у XVIII ст. втратив своє стратегічне оборонне значення. Нині на його території розміщено краєзнавчий музей і картинну галерею.
В Ужгороді є й інші пам'ятки історії та культури, які є об'єктами туризму. Серед них: Горянська ротонда ХІІ-ХІІІ ст., садибний будиночок на Радванці, XVI – початок XVII ст., резиденція єпископа і Хрестовоздвиженський кафедральний собор – обидва 1644 р., адміністративний будинок, 1809 р., пам'ятник "Україна – визволителям" на українсько-словацькому кордоні, Шелестівська дерев'яна церква, 1777 р., перенесена в музей архітектури і побуту, який розташований поряд з замком.
с. Невицьке (Ужгородського району, Закарпатської області)
Тут за 12 км від Ужгорода, у звуженні долини ріки Уж у XII-XVII ст. існував замок, який контролював торговий шлях, що йшов через Ужоцький перевал.
Первісні споруди замку, можливо дерев'яні, були побудовані у ХІІ ст., але зазнали руйнувань у 1241 р. від монголо-татар і були відновлені ще у ХІІІ ст. У замка були різні господарі, але найдовше, з 1333 р. і до середини XVII ст., ним володіла родина Другетів. Сучасного вигляду замок набув у XVI ст., а перестав існувати після руйнування 1644 р.
До комплексу споруд замку входили замкові корпуси і система укріплень, що складалась з оборонних стін з баштами, ровів і валів.
Замкові корпуси, побудовані у XIV ст. утворювали внутрішній дворик розміром 35×12 м (орієнтовно 400 м2), де був колодязь, видовбаний у скалі. Серед замкових споруд виділяється квадратна в плані башта (донжон). Тривалий час на території замку та поблизу нього ведуться археологічні дослідження та реставраційні роботи.
м. Мукачеве (Закарпатська область)
Перша писемна згадка про місто відноситься до ХІІ ст., хоча вже у ІХ-ХІІ ст. на замковій горі було невелике слов'янське укріплення, яке захищало торговий шлях, який йшов через Верецький перевал.
Значна роль у житті міста й замку належить подільському князю Федору Корятовичу, який у 1396 р. одержав від угорського короля Мукачівську домінію і перетворив фортецю на власний замок.
Спочатку на вершині гори було побудовано чотирикутний жилий донжон (башту), яку обнесено стінами з чотирма баштами. Донжон не зберігся, а три башти увійшли в систему подальших укріплень.
Замок "Паланок" неодноразово перебудовувався у XVI-XVIII ст.
У результаті укріплення замку складаються з оборонних стін з бастіонами, ровами і валами, спорудженими у різний час. Оборонні стіни з корпусами розділили замок на три частини з нижнім, середнім і верхнім дворами. Сухі рови між частинами мають глибину 5,6-9,5 м, а їх ширина 8-23 м. Через рови були перекинуті мости, які з'єднують частини замку. У верхній частині замку всередині зруйнованого донжона був колодязь глибиною 85,3 м і шириною 2,2 м. Кожний двір замку мав автономну систему оборонних укріплень. Крім замку "Планок" у м. Мукачеве увагу туристів привертають комплекс споруд Миколаївського монастиря, 1360-1804 рр., палац 1667-1748 рр., каплиця Мартина XIV ст., а також замок Шенборна, розташований в санаторії "Карпати" у смт Чинадієво.
м. Хуст (Закарпатської області)
Невелике місто, розташовано біля підніжжя високої гори вулканічного походження, у долині повноводної Тиси, вздовж якої проходив важливий торговий шлях.
Замок, руїни якого видно здаля, будувався у 1090-1191 рр. Тривалий час місто і замок мали велике стратегічне значення у цій частині Закарпаття і, перш за все, в охороні соляних копалень. Проіснував він до 1766 р., коли блискавка вдарила у пороховий погріб і вибухом було знищено частину будівель.
Замок складався з верхнього та нижнього дворів, оточених оборонними стінами, які були укріплені зі сходу баштою, а з півночі та заходу – бастіонами.
На верхньому дворі були приміщення власника та коменданта замку, господарські приміщення, колодязь глибиною 160 м. На нижньому дворі - житло, каземати, замкова церква, в'язниця, резервуари для води. Збереглись і залишки зовнішніх воріт, порохової вежі, бастіонів та оборонних стін по периметру.
У місті зберігся також Єлизаветинський костьол кінця ХІІІ – початку XIV, XV ст.
м. Хотин (Чернівецької області)
Важливий пункт на торговельному u1096 шляху по Дністру. Відомий з Х ст. У Х-ХІІІ ст. входив до складу давньоруської держави Київська Русь, Галицького, а пізніше Галицько-Волинського князівства. З XIV ст. і до 1812 р., коли територія відійшла до Росії, входив до Молдавії, Туреччини, Польщі.
Хотинська фортеця є видатною пам'яткою оборонної архітектури ХІІІ-XIV ст. і упродовж тривалого часу відігравала важливу стратегічну роль у захисті території Буковини і водного шляху по Дністру.
Місце для фортеці було обрано на крутих схилах високого правого берега Дністра і перша невелика кам'яна фортеця, побудована у середині ХІІІ ст. за князя Данила Галицького, займала невелику частину нинішнього замку.
У другій половині XIV ст., за молдавського періоду історії Буковини, фортеця перебудовується і пристосовується до застосування вогнепальної зброї. Та найбільші перебудови відбулись у другій половині XV ст., коли замок набуває сучасного вигляду. На 8-10 м підсипається (підвищується) площа під замком, будуються потужні оборонні стіни і башти. Аналіз характерних архітектурних рис і використання орнаментальних мотивів, дають можливість припустити, що в будівництві брали участь майстри з України та Молдавії. Ці роботи були завершені до 1480 р.
Уперше фортеця зазнала серйозної облоги у 1476 р., коли її не змогли взяти війська султана Мухамеда ІІ. Але на початку XVI ст. Молдавія потрапляє у залежність до Туреччини і Хотинська фортеця входить до лінії оборони турків від східних і північних сусідів.
У 1538 р. фортеця була захоплена і зруйнована поляками, а пізніше козаками Дмитра Вишневецького. Турки відновлюють зруйновані стіни, розширюють площу замку, будують нову Надвратну башту. А на початку XVIII ст., враховуючі нові військові вимоги проектують і будують так звану Нову фортецю, оточуючи старий кам'яний замок сімома новими бастіонними укріпленнями. У цей час на стінах замку влаштовуються зубці – мерлони.
Важливою віхою в історії міста й фортеці була Хотинська битва 1621 р., коли польські війська були змушені звернутись по допомогу до українських козаків. За рішенням козацької ради до Дністра була надіслана 40-тисячна козацька армія на чолі з Петром Сагайдачним.
Козаки врятували польську армію, зняли загрозу нападу турків на землі України, але Сагайдачний у цій битві отримав смертельне поранення. До того ж, за Хотинською мирною угодою місто та фортеця залишились за Портою. Біля входу у фортецю встановлено пам'ятник Петру Сагайдачному.
Нині усі об'єкти Хотинської фортеці входять до Національного історико-культурного заповідника.
м. Кам'янець-Подільський (Хмельницької області)
Одне з найдавніших міст Подільської землі з багатою історією. Впродовж багатьох віків він був важливою порубіжною фортецею між різними культурами й світоглядами.
Кам'янець-Подільський, насамперед, відомий як місто-фортеця, середньовічна частина якого розташована на мальовничому скелястому острові, утвореному протягом мільйонів років рікою Смотрич. Тут органічно поєднанні природні особливості території та штучні, збудовані людиною, укріплення. Перша писемна згадка про місто відноситься до 1228 р.
Ансамбль оборонних споруд міста складається з замку та міських укріплень. Перші кам'яні будівлі замку було споруджено у XII-XIII ст.
У XIV-XV та XVI ст. його неодноразово розширювали та перебудовували; остаточно його вигляд склався в середині XVI ст.
По кам'янецьких оборонних спорудах можна простежити еволюцію військового будівництва в Україні на прикладі кращих його зразків. Однією з найдосконаліших середньовічних оборонних систем Східної Європи можна вважати оборонно-гідротехнічні споруди Польської та Руської брам, що були розміщені по обидва боки скелястого перешийка. Їх основними складовими були укріплені кількома вежами в'їзні брами та шлюзи, що перетинали русло річки. У разі нападу ворогів спочатку перекривалися шлюзи Руської, а потім Польської брами, і каньйон повністю затоплювався водою. Цим виключалася можливість штурму острова з двох нижніх доріг. Третя дорога, що проходила через вузький перешийок по замковому мосту, захищалася укріпленнями замку з підйомним Польним мостом, надбрамною вежею Св. Анни на Замковому мосту, а також системою укріплень Міської брами та Вірменського бастіону XVI ст., що розташовувались на зручних для ведення обстрілу терасах.
Крім цих основних укріплень існувала система споруд, що складалася з башт та оборонних мурів, побудованих для захисту окремих ділянок міста. Вони тримали під вогнем протилежний берег каньйону. Це башта Стефана Баторія на північній околиці, з брамою, турецькими бастіонами та оборонним муром. На сході та північному сході ланцюгом розміщувалися башти: Різницька, Слюсарська та Кушнірська, що з'єднувались валами, а на південному заході, на одній з довгих терас вірменських кварталів простяглися високі оборонні мури. До оборони були пристосовані також деякі культові та цивільні споруди міста.
Могутність кам'янецьких укріплень вражала не лише численних мандрівників, але й ворогів. За свою багатовікову історію місто-фортеця було взяте лише тричі: 1393 р. литовським князем Вітовтом, у 1430 р. – поляками, через незгоду серед гарнізону фортеці та 1672 р. турками завдяки чисельній, більш як у 60 разів, військовій перевазі. Нині створено Національний історико-архітектурний заповідник "Кам'янець".
с. Скала-Подільська (Борщівського району Тернопільської області)
Поселення відоме з часів Київської Русі. Замок, руїни якого дійшли до нашого часу, перебудовано з замка XIV-XV ст., який свого часу був побудований на місці давньоруського городища.
Розташовувався він на частині високої скелі над долиною Збруча. У плані замок мав витягнуту форму, що було зумовлено рельєфом. З оборонних споруд були побудовані одна башта (порохова) і оборонні стіни. Палац був двоповерховим і розташовувався поперек території замку, поділяючи його подвір'я на парадне та господарське.
Замок неодноразово руйнувався і відновлювався, і остаточно прийшов у занепад у ХІХ ст.
Крім Скали-Подільської оборонні замки на півдні Тернопільської області були у населених пунктах Висічка і Кривче Борщівського, Бучач, Підзамочек, Яблонівка, Золотий потік Бучацького, Сидорів Густинського районів та місті Чортків.
м. Меджибіж (Хмельницької області)
Одне з давніх поселень України, перше писемне повідомлення про яке знаходимо в Іпатіївському літописі під 1146 р. На той час це вже було добре укріплене поселення Київської Русі.
Меджибізький замок почали споруджувати у XIV ст. на місці більш давнього укріплення на підвищеному кам'яному місці між ріками Південний Буг і Бужок. Величну споруду вміло вписано у навколишній ландшафт.
У XVI ст. замок реконструйовано та створено систему укріплень, яка дійшла до нашого часу. Ця споруда є пам'яткою перехідного типу від замкових споруд ХІІІ-XV ст. зі стінами та баштами до замків-палаців, що поєднували оборонну архітектуру з ренесансними елементами.
У плані замок XVI ст. є неправильним трикутником з потужними, контрфорсами, стінами та кутовими баштами, що значно виступають за лінію стін. Подвір'я замку має довжину 130 м, а найбільшу ширину 85 м, товщина стін до 4 м, висота у найвищих місцях – до 17 м. По внутрішньому периметру побудовані житлові корпуси, службові приміщення, багато декорований палац, а посередині двору замкову церкву.
За свою багатовікову історію замок був свідком багатьох важливих подій. Тут дружини Данила Галицького вперше завдали поразки монголо-татарам. Під його стінами у 1648-1649 рр. формувалося селянсько-козацьке військо на чолі з Максимом Кривоносом та Данилом Нечаєм. Неодноразово зупинявся в фортеці Богдан Хмельницький.
Нині у службових приміщеннях замку облаштовано експозицію краєзнавчого музею.
м. Тернопіль
Уперше згадується у документах 1540 р. як місцевість Тернопілля. У 1540 р. польський король Сигізмунд І видав грамоту краківському каштеляну Яну Тарновському на володіння територією сучасного міста і його околиць з умовою, що той побудує над Серетом фортецю. Вона мала служити магнатам не тільки для захисту від зовнішніх ворогів, а й бути форпостом колонізації галицьких земель.
Замок – найдавніша споруда, з якою пов'язана і перша писемна згадка про Тернопіль.
Будівництво замку тривало 8 років. З південного заходу він був захищений річкою Серет, обнесений валом і частоколом з двома мурованими вежами, з боку міста проходив глибокий рів. Потрапляли до замку через перекидний міст. Під час Визвольної війни українського народу 1648-1657 pp. під проводом Б. Хмельницького тернопільську твердиню здобуло селянсько-козацьке військо.
Знищена у 1672 р. турецькими завойовниками, фортеця тривалий час залишалася руїною і лише на початку XIX ст. була перебудована на палац.
Крім замку у місті є цікаві пам'ятки подільської архітектури – це Воздвиженська церква кінця XVI ст., комплекс споруд монастиря Домініканців XVIII ст., церква Різдва Христового, 1602-1608 рр.
Скалат (Підволочиського району Тернопільської області)
Перша писемна згадка про Скалат датується 1564 р., а спорудження замку відносять до 1630 р.
Замок, в долині ріки Гнилої, з усіх чотирьох сторін був оточений глибоким ровом з водою. В плані близький до квадрата з чотирма п'ятикутними потужними баштами і невисокими стінами. Палац зруйновано в роки Першої світової війни. Башти відреставровані. У роки національно-визвольної війни 1648-57 рр. замок здобули загони Максима Кривоноса.
м. Теребовля (Тернопільської області)
Одне з найдавніших міст України, що вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1097 р. Наприкінці XI ст. місто стало центром удільного Теребовлянського князівства, що відігравало провідну роль у боротьбі проти нападів польських та угорських військ, за єдність та незалежність Русі. У 1241 р. Теребовля, як і більшість руських міст, була знищена ордою Батия.
Замок, будівництво якого відносять до 1631 р., був розташований на плато високої та важкодоступної гори над р. Гнізна, на місці давньоруського городища. Нерегулярний в плані, замок мав оборонні стіни товщиною 4-5 м і три кутові вежі – еліпсовидну, квадратну та п'ятикутну. Вежі та стіни мали внутрішні галереї. З урахуванням рельєфу місцевості замок був практично неприступним.
У роки Визвольної війни українського народу 1648-1657 pp. Під проводом Б. Хмельницького окремі виступи жителів міста переростали у повстання, і Теребовля стала одним із центрів народно-визвольної боротьби на Галицькому Поділлі.
Збереглись також інші пам'ятки архітектури, зокрема: Миколаївська церква, кінець XVI- початок XVII ст., комплекс споруд монастиря кармелітів, 1635-1639 рр., комплекс споруд Василіанського монастиря XVI ст. Ці пам'ятки мали не тільки культове, але й оборонне значення.
м. Бережани (Тернопільської області)
Перша згадка про місто відноситься до 1375 р.
Комплекс замку-фортеці було побудовано у 1534-54 рр. польськими магнатами Синявськими і у 1675-76 рр. витримав облогу турецьких військ.
Замок мав неправильну п'ятикутну форму і був розташований на острові річки Золота Липа. Спочатку до складу замку, який будувався за участі італійських майстрів, входили стіни з чотиригранною вежею, напівкруглий бастіон та палац з в'їзною брамою. У XVI та XVII ст. проходили реконструкції, зокрема XVII ст. схему реконструкції розробив Г. де Боплан. Внутрішній двір по периметру забудований двоповерховими корпусами, головний палац був триповерховим. Всі вежі великих розмірів – кругла, квадратна, п'ятикутна та багатокутна. У 1554 р. збудовано замковий Троїцький костел – усипальницю.
У 1648 р. замок здобули козацько-селянські війська під проводом Б. Хмельницького.
Замок і костел-усипальниця є видатними пам'ятками оборонної архітектури України епохи Ренесансу. Всі об'єкти входять до складу Державного історико-архітектурного заповідника.
У місті збереглися й інші історико-архітектурні пам'ятки: Миколаївський костел, 1630-1683 рр., Миколаївська церква (дер.), 1691 р., ратуша, 1811 р., костел Різдва Богородиці 1600 р., Троїцький собор, 1768 р.
м. Кременець (Тернопільської області)
Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1226 р. у зв'язку з тим, що його фортецю не змогло взяти угорське військо. Не зміг взяти Кременецьку фортелю взимку 1241 р. і хан Батий, а у 1255 і 1259 рр. й інші орди монголо-татар. І тільки в 1261 р. Данило Галицький був змушений виконати вимоги мирної угоди з ханом Бурундаєм і знищити укріплення кількох міст, зокрема і Кременця.
Замок був побудований у ХІІ ст. з каменю. Дитинець займав крайню мисову частину гори і мав в плані неправильну форму. З відкритої (південної) сторони оборонні стіни тягнулись прямою лінією, а в інших місцях повторяли форму мису. У XIII-XIV ст. оборонні споруди були посилені.
До нашого часу дійшли квадратна в плані надвратна вежа з арочним проїздом і частина оборонних стін (їх товщина – 2,3 м, висота – 8-12 м) з зубцями-мерлонами. Споруда є видатною пам'яткою оборонної архітектури Волині.
До складу Державного історико-культурного заповідника "Кременець" крім руїн замку входять інші пам'ятки історії та культури, зокрема: комплекс споруд колегіуму (1731-43 рр.), комплекс споруд Богоявленського монастиря (1760 рр.), Миколаївський собор з келіями (1636 р.).
Цікавими для туристів є експозиції краєзнавчого музею та музею книги.
Поблизу Острога, у с. Межиріч, розташовано ще один цікавий обронний і культовий об'єкт – Троїцький монастир-фортеля, XV-XVII ст.
м. Острог (Рівненської області)
Це старовинне місто вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1100 р. У ХІ-ХІІ ст. Острог входив до складу Київської Русі, в ХІП ст. – до Галицько-Волинського князівства. Пізніше місто стало власністю князів Острозьких. У 1528 р. дістало Магдебурзьке право.
Замок почали будувати у XIV ст. на горбі, що на 20 м вивищувався над навколишньою територією. Замок був нерегулярним у плані, що обумовлено особливостями рельєфу: складався з кам'яних і дерев'яних укріплень, оточеним ровом з водою. Захист від нападників доповнювався окольним замком, споруди якого не збереглись.
До нашого часу з комплексу споруд замку дійшли: "Вежа мурована", XIV ст., Нова (кругла) вежа, XVI ст., Богоявленська церква, XV-XVI ст., а також Луцька та Татарська надвратні вежі XV – початку XVI ст., які входили до складу міських укріплень і були важливими в системі оборони міста. Зазначені та деякі інші пам'ятки входять до складу Державного історико-культурного заповідника. Розвивався Острог і як центр науки, освіти, культури. У кінці 70-х рр. XVI ст. в Острозі відкрилася греко-слов'янська школа, так звана Острозька академія; у 1577 p. - друкарня, в якій працював російський першодрукар Іван Федоров. Перші книги, надруковані ним в Острозі у 1578-1580 рр. - «Буквар», «Новий завіт з псалтирем». Через рік вийшла знаменита «Острозька біблія».
Пізніше друкарню було переведено в Дермань, а потім у Києво-Печерську лавру, де на її основі створено найбільшу друкарню в Україні.
Першим ректором академії був М. Смотрицький. В Острозі бував видатний український письменник-полеміст Іван Вишенський. Тут у 1598 р. було надруковано його твір «Посланіє од святоє Афонськоє гори скідствующих» у збірнику «Острозька книжиця». У 1978 р. в Острозі відкрито пам'ятник з нагоди 400-річчя Острозької академії та друкарні і виходу в світ «Букваря».
Населення Острога брало активну участь в антифеодальних повстаннях 1591-1593 pp. під керівництвом Криштофа Косинського. Тут у жовтні 1594 p. очолив народне повстання відважний Северин Наливайко. Населення також брало активну участь й у Визвольній війні 1648-1657 pp.
м. Дубно (Рівненської області)
Уперше згадується в Іпатіївському літописі під 1100 p. В ХІ-ХІІ ст. було центром удільного князівства, входило до складу Київської Русі, а у XIII ст. Галицько-Волинського князівства. У середині XIV ст. його захопила Литва. Після Люблінської u1091 унії у 1569 p. місто відійшло до Польщі.
У кінці XV ст. – на початку XVI ст. князь К. Острозький поблизу давньоруського городища, на березі ріки Ікви, будує кам'яний замок. У XVII ст. замок перебудований за новоіталійською фортифікаційною системою. У XVIII ст. він втрачає своє стратегічне значення і перебудовується, з пристосуванням під палацовий комплекс.
Під час Визвольної війни українського народу 1648-1657 pp. населення міста брало активну участь у боротьбі проти польської шляхти. Влітку 1648 р. Дубно оволоділи загони Максима Кривоноса. У 1707 р. під Дубно російські війська ІІетра І розбили загін Карла ХІІ. Крім залишків замку у Дубно збереглися й інші пам'ятки архітектури, це зокрема: комплекс споруд монастиря кармеліток, 1630-86 рр., Луцькі ворота, кінець XV – початок XVI ст., Георгіївська церква (дерев'яна), 1709 р., костел та келії монастиря бернардинів, XVII ст.
м. Луцьк (Волинської області)
Одне з давніх міст України, вперше згадується під 1085 р. як "Лучеськ великий на Стыри". Першими його мешканцями були дулеби або лучани (від останнього слова дехто й виводить назву міста). Його історичне ядро розташувалось у вигині (луці) ріки Стир, звідки походить інша версія назви міста.
Давня містобудівна структура поселення була характерною для середньовіччя. Він поділявся на Верхній замок, Нижній (Окольний) замок і міську забудову.
Найдавнішою пам'яткою оборонної архітектури є Верхній замок, кам'яні споруди якого були закладені Любартом у 1340 р. Після багатьох добудов і перебудов до нас дійшли В'їзна, Стирова і Владича вежі, з'єднані оборонними стінами. Їх довжина – 240 м, а висота сягає 27 м. Зі споруд Окольного замку до нашого часу збереглася вежа Чарторийських з частиною кам'яної стіни.
На території колишнього Окольного замку та прилеглих територіях збереглося багато пам'яток історії та архітектури, які сьогодні входять до складу Державного історико-культурного заповідника "Старий Луцьк" – це житлові будинки, монастирі бригіток, шаріток, домініканів, василіан, Петро-Павлівський костел, синагога, кірха, Покровська та Хресто-Воздвиженська церкви, будинок Косачів.
смт Олесько (Буського району Львівської області)
У найдавнішій писемній згадці про Олесько 1366 p. воно згадується поряд з іншими великими містами Волині - Луцьком і Володимиром. Укріплений замок, споруджений на горі, перетворився на своєрідний «ключ до Волині», що часто був об'єктом збройної боротьби та дипломатичних торгів польських і литовських феодалів, які суперничали у пограбуванні українських земель. У другій половині XV ст. Олесько втратило значення фортеці та перетворилося на резиденцію різних магнатських родів.
У 1605 р. місто та замок перейшли до рук одного з найбагатших магнатів Польщі Яна Даниловича. На місці старого дерев'яного будинку було зведено новий, мурований замок-палац, довкола споруджені глибокий рів, вал і парапети з брусів. Замок було збудовано відповідно до вимог тогочасної військової архітектури, всановлено гармати.
У XVII ст. у місті, що в той час дістало назву «колиски польських королів», часто мінялися володарі. У 1629 р. в замку народився Ян Собеський (пізніше король Ян III), у 1639р. – Михайло Корибут-Вишневецький. У 80-ті рр. XVII ст. Ян ІІІ перетворив замок на розкішну королівську резиденцію.
Нині у замку розміщується експозиція Львівської картинної галереї
@темы: Интересности, Путешествия
-
-
25.12.2020 в 23:20